Медозбірність
Медозбірність — період, коли в природі є достаток нектару або медовиці і бджоли активно його збирають і переробляють на мед.
Термін медозбірність позначає як саме джерело (квітучу рослину або виділення попелиць), так і період інтенсивного збору. В умовах Центральної Європи розрізняють медозбірність весняну (слива, яблуня, ріпак — квітень–червень), літню (липа, конюшина, малина — червень–липень) і осінню додаткову (гречка, соняшник, верес — серпень–вересень).
Інтенсивність медозбірності вимірює контрольний вулик на вагах — промислова точність ваг (100 г або менше) дає змогу фіксувати щоденний приріст маси. Значення понад 2 кг/день сигналізують про сильну медозбірність, понад 5 кг/день — про виняткову. Ріпакова медозбірність може в оптимальних умовах (великий ріпаковий лан, теплі сонячні дні) принести 30–60 кг меду на одну сильну сім'ю.
Медовицева медозбірність (з виділень попелиць або червеців на листяних або хвойних деревах) характерна для гірських районів. Медовицевий мед має темніший колір, сильніший смак і нижчий вміст сахарози, ніж квітковий мед.
Правильне приурочення кочівлі до джерел медозбірності є основою рентабельного бджільництва. При медозбірності з ріпаку треба підвезти вулики за 2–3 дні до повного розквіту.