Медозбір

Медозбір залежить від поєднання генетичного потенціалу матки, сили бджолиної сім'ї, виду й доступності медоносів та погодних умов. Середній вихід у регіоні помірного клімату становить приблизно 18–22 кг/сім'ю/рік; у сприятливих ріпаково-липових місцевостях сильна сім'я може дати 60–80 кг і більше.

Медоносний потенціал визначається густотою квітучих рослин у льотному радіусі (3–5 км) і періодом цвітіння. У монокультурному ландшафті (пшениця, кукурудза) поза сезонним пасовищем бракує різноманітнішого корму — тому сучасні сільськогосподарські субсидії включають агроекологічні заходи, що підтримують біосмуги та квітучі смуги.

Кочове бджільництво (переміщення вуликів до медозборів) підвищує потенційний вихід, але є організаційно та фізично складнішим. Кочівля є поширеною практикою — до ріпаку у квітні–червні, до липи в липні, до гречки чи соняшнику в серпні.

Медозбір є основою розрахунку економіки пасіки: за цінами на мед і витратами на утримання вулика рентабельність невеликого господарства досягається приблизно від 30 бджолиних сімей.