Вароатоз
Вароатоз — це найпоширеніша й економічно найзначущіша хвороба бджіл, спричинена кліщем Varroa destructor, який послаблює розплід і переносить вірусні хвороби.
Varroa destructor — вид, виділений із Varroa jacobsoni у 2000 році; V. jacobsoni уражає лише бджолу східну (Apis cerana) — це ектопаразитичний кліщ родом з Азії, який поширюється по всьому світу та трапляється практично в кожній популяції медоносної бджоли в Європі. Самка (1,1 × 1,6 мм, червоно-коричнева, овальна) прикріплюється до лялечки чи дорослої бджоли та живиться гемолімфою.
Розмноження відбувається в запечатаному розплоді — самка проникає в комірку перед запечатуванням, відкладає 1 самця та 4–5 самиць; після завершення розвитку дорослі кліщі залишають комірку разом із новим поколінням бджоли. Трутневий розплід є кращим господарем (трутні розвиваються довше, тож самка встигає вивести більше нащадків).
Нелікований вароатоз спричиняє загибель бджолиної сім'ї зазвичай протягом 2–4 років. Окрім прямого живлення, він послаблює імунітет і є переносником вірусів (зокрема вірусу деформації крил — DWV). Лікування є обов'язковим — дозволеними речовинами є щавлева кислота (Oxuvar, Api-Bioxal), амітраз (Apivar, Apitraz) і флувалінат (Apistan); їх застосування регулюється ветеринарними методичними настановами та законодавством про лікарські засоби.
Моніторинг здійснюється за природним опадом кліщів на піддоні, зимовим оглядом на 100 бджолах або змивом спиртом (wash). Поріг лікування становить зазвичай 3 % кліщів на робочих бджолах або 0,5 кліща/100 робочих бджіл (рекомендації WHO).