Бджолиний танець
Бджолиний танець — це комунікаційний руховий сигнал, яким бджола-розвідниця інформує інших про відстань, напрямок і якість джерела корму або нового місця для гнізда.
Бджолині танці описав і розшифрував Карл фон Фріш, за що отримав Нобелівську премію з фізіології та медицини в 1973 році. Розрізняють два основні типи: коловий танець (джерело до приблизно 50–100 м від вулика) та виляючий танець (waggle dance, для відстаней понад 100 м).
Під час виляючого танцю бджола біжить по прямій (так звана пряма пробіжка) і при цьому виляє черевцем — довжина прямої пробіжки сигналізує про відстань (довша пробіжка = віддаленіше джерело), кут прямої пробіжки відносно вертикальної осі стільника відповідає куту льоту до сонця. Кількість виляючих рухів за 15 секунд корелює з відстанню до джерела.
Інтенсивність танцю (енергійність, кількість повторень) сигналізує про якість джерела — багатий і ароматний нектар викликає інтенсивніший танець і швидше залучення збиральниць. Бджоли, що сприймають інформацію, стежать за танцем щелепами та вусиками, отримують зразок запаху від збиральниці.
Дослідження бджолиних танців тривають — було доведено, що сукупна вирішальна сила групи розвідниць обирає місце для гнізда демократично: посилюються танці на користь кращих локацій. Це колективне ухвалення рішень є моделлю для теорії групового рішення.