Ґрунт (селянський двір)

Ґрунт (від нім. *Grund* = основа, земля) — історична назва селянського господарства — садиби з усім приладдям: будинок, стайні, клуня, комора, сад, садок і поля в смуговій парцеляції села. «Селянин на ґрунті» був основною соціальною верствою сільського населення.

Розмір ґрунтів:

• Цілий лан (ланник): 17–20 га полів — найвища категорія, «селянський ґрунт»
• Півлан (півланник): 8–10 га — середній селянин
• Чвертьлан (чвертьланник, халупник із полем): 4–5 га
• Халупа без землі: лише будинок і малий сад — безземельні, ремісники
• Великий ґрунт (хуторянин, дворовий ґрунт): 30+ га, часто з власними наймитами

Архітектура ґрунту:

• Будинок з однією великою «світлицею» (житлова кімната з піччю), кухнею та коморою
• Хлів (стайні) для корів, коней, свиней — зазвичай у задній частині двору
• Клуня (стодола) для соломи, сіна, складеного врожаю перед молотінням
• Комора — зберігання зерна для сівби + насіння на зиму
• Криниця посеред двору
• Гноярка за хлівом
• Садок / сад за будинком (яблуні, груші, сливи)

Поземельні книги:

З 16 століття кожне село мало поземельну книгу, яку вів сеньйор (пізніше держава) — запис хто на якому ґрунті господарює, продажі, спадкові переходи, посаги. Ключове джерело для генеалогії та історії села.

Ключове поземельне право:

• Неподільність ґрунту — увесь ґрунт переймав один син (зазвичай найстарший, але не завжди). Решта йшли на ремесло, до міста або отримували грошову допомогу.
• Виминок — господар, що відходив (старіючий батько), вимовляв собі на ґрунті житло та харч на решту життя. Договір твердо закріплювався.
• Виминкарський будиночок = мала будівля для виминкарів (часто частина ґрунту).

Кінець ґрунтів 1948–1960:

• Вивласнення: колективізація ліквідувала приватне господарювання, ґрунт став частиною колгоспу/держгоспу.
• Розкуркулення: найбільші селянські ґрунти (куркулі) ліквідовано, родини переслідувано.
• Знесення: багато ґрунтів знесено для будівництва корівників, силосів і будинків для працівників колгоспів.

Реституції 1991 – сьогодні:

• Повернення ділянок і будівель первісним власникам або спадкоємцям.
• Багато ґрунтів реконструйовано як сімейні ферми (часто 5-те покоління на тій самій ділянці).
• Деякі великі ґрунти функціонують як агротуризм або «спадок» для міських нащадків.

Сліди в топоніміці: «На ґрунті», «Старий ґрунт», «Ґрунтова дорога» — типові назви. Прізвища Grunt, Grunta, Gruntorád вказують на селянське походження.

Див. також Лан (lán), Панщина, Трипільна система, Межа, Їтро (jitro), Корець (korec).