Вулик
Вулик — це штучно виготовлене житло для бджолиної сім'ї, у якому бджоли будують стільники, вирощують розплід і складають запаси; сучасні рамкові вулики дають змогу легко оглядати сім'ю та збирати мед.
Історія бджільництва сягає тисяч років назад — перші вулики були глиняними, корковими або плетеними. Сучасний рамковий вулик ґрунтується на принципі bee space, визначеному Лоренцо Лангстротом (США, 1851): рухомі рамки з міжрамковим проміжком 6–9 мм дають змогу виймати рамки без пошкодження стільників.
Основні типи вуликів у Центральній Європі: український вулик (типу «лежак» або корпусний), вулик Лангстрота (корпусний, найпоширеніший у світі, рамка 448 × 232 мм), вулик Дадана (велике гніздо, популярний у Південній Європі), вулик Цандера (компромісні розміри, популярний у Центральній Європі).
Матеріали: ялинова деревина (традиція, добрі теплові властивості, потреба в фарбуванні), тополина деревина, пінополістирол (теплоізоляція, легкість, гірша довговічність), пластик (сучасна гігієна, легкість). Пінополістиролові вулики стають дедалі популярнішими для кочового бджільництва через меншу вагу.
Правильно розміщений вулик стоїть на підставці на висоті 30–50 см, льотком на південь або південний схід, захищений від прямого сонця опівдні (легка тінь), без перешкод перед льотком. Точку обирають з огляду на доступність води та радіус медозбору (бджоли літають на 3–5 км).