Димар
Димар — це інструмент для одержання прохолодного густого диму, який під час роботи з бджолиною сім'єю спрямовують у льоток і під кришку вулика, щоб знизити агресивність бджіл.
Димар складається з резервуара (нержавіючий або оцинкований кошик), міхів (шкіряні чи синтетичні) та сопла. Тлінням органічного матеріалу (папір, сизаль, деревна стружка, сіно, сухі гриби) утворюється густий прохолодний дим. Температура диму не повинна перевищувати 50–60 °C — надто гарячий дим обпалює робочих бджіл і спричиняє протилежне до заспокоєння.
Фізіологічна дія диму: робочі бджоли сприймають дим як сигнал пожежі та починають набирати запаси меду зі стільників (інстинктивна підготовка до залишення гнізда). Повні зобиками вони менш охоче жалять, менш агресивні й менше реагують на подразники. Окрім того, дим маскує тривожні феромони (ізопентилацетатна кислота).
Технічно правильне застосування: 2–3 хвилі диму в льоток перед відкриттям вулика, потім легке обкурювання під кришку. Надмірне обкурювання стресує робочих бджіл і може уразити їхній нюх (орієнтацію). Холодний густий білий дим є ідеальним, теплий рідкий сірий — неефективний.
Димар чистять після кожного використання — рештки смоли забивають сопло. Після завершення роботи його закривають, перетискаючи сопло, щоб тління самовільно згасло.